Круглов І.С.

ПРИРОДНІ ГЕОЕКОСИСТЕМИ БАСЕЙНУ ВЕРХНЬОГО ЗАХІДНОГО БУГУ

Басейн Верхнього Західного Бугу (БВЗБ) розташований у рівнинній густо заселеній частині Львівської області. Його визначає гідропост у м. Кам’янка-Бузька, а площа становить 2 376 км2. Природна геоекосистема (ПГЕС) є екологічною геопросторовою моделлю реального ландшафту, яка відображає генетичні зв’язки між первинним природним наземним покривом (ґрунтово-рослинним покривом) та його абіотичними факторами – формами рельєфу, ґрунтотворними відкладами та кліматом. Концепція ПГЕС ґрунтується на уявленнях про екосистему, ієрархію ландшафтних геосистем та про реконструйовану, або потенційну, природну рослинність. Сім класів локальних (макроекохори) та одинадцять індивідуальних регіональних (екорегіони) ПГЕС виділили на підставі мануальної інтерпретації топографічних та геологічних карт, а також непросторової екологічної інформації – як опублікованої, так і польової. Макроекохори розчленованих межирічь були додатково розмежовані на мікроекохори на підставі форм мезорельєфу, генерованих з даних Shuttle Radar Topography Mission. Для виділених ПГЕС обраховані деякі ландшафтометричні показники. Встановлено, що на середніх та високих вододілах повинні були домінувати природні мезофільні мезотрофні та евтрофні дубові ліси. На піщаних низьких межиріччях та алювіальних терасах – гігро-мезофільні оліготрофні дубово-соснові ліси, а у заболочених днищах та річкових заплавах – чорновільхові ліси.

Ключові слова: екохора, екорегіон, форма рельєфу, природний ґрунт, природна рослинність, метризація.

ПРИРОДНЫЕ ГЕОЭКОСИСТЕМЫ БАССЕЙНА ВЕРХНЕГО ЗАПАДНОГО БУГА.

Бассейн Верхнего Западного Буга (БВЗБ) определяет створ гидропоста в г. Камянка-Бузька. Он имеет площадь 2 376 км2  и расположен в равнинной густо населенной части Львовской области. Природная геоэкосистема (ПГЭС) является экологической геопространственной моделью реального ландшафта, которая отображает генетические отношения между первичным природным наземным покровом, объединяющим растительность и почву, и его природными абиотическими факторами – рельефом, почвообразующей породой и климатом. Концепция ПГЭС основывается на представлениях об экосистеме, иерархических ландшафтных единицах как геосистемах, а также о реконструированной (потенциальной) растительности. Мануальная интерпретация топографических данных, геологических карт, а также непространственной экологической информации (как опубликованной, так и собранной в поле) в среде ГИС позволила получить семь классов природных макроэкохор – локальных НГЭС, выделенных на основании ассоциаций форм мезорельефа. Макроэкохоры расчлененных междуречий были дополнительно фрагментированы на микроэкохоры – локальные НГЭС, сопоставимые с отдельными формами мезорельефа. Для этого использовали классификацию топографических переменных, полученных с Shuttle Radar Topography Mission. Микроэкохоры отображают четыре топографические положения: 1) пологие вогнутые склоны и подножья склонов; 2) плоские водораздельные поверхности и покатые вогнутые склоны; 3) выпуклые водораздельные поверхности и покатые прямые-выпуклые склоны; 4) крутые склоны – как вогнутые, так и выпуклые. Кроме того, на основании морфоструктурного рельефа было выделено 12 индивидуальных микроэкорегионов, которые объединили в три мезоэкорегиона. Для экорегионов и экохор были определены площади и некоторые ландшафтометрические показатели. В результате получено три набора геоданных, имеющие точность карты масштаба 1:50 000: 1) природных макроэкохор (полигоны); 2) природных макро- и микро-экохор (растр); 3) мезо- и микро-экорегионов (полигоны). Природные экохоры мезофильных мезотрофных и эвтрофных дубрав и бучин с серыми лесными почвами занимают средние и высокие лёссовые междуречья. Первичные природные мезогигрофильные олиготрофные сосновые дубравы на дерново-слабоподзолистых почвах характерны для песчаных пониженных междуречий и аллювиальных террас, а природные черноольховые сообщества на аллювиальных и болотных почвах – для днищ долин потоков и речных пойм. Микроэкорегионы дубрав волнистых лёссовых междуречий занимают наибольшие площади БВЗБ.

Ключевые слова: экохора, экорегион, форма рельефа, природная почва, природная растительность, метризация.

Це дослідження виконане у рамках німецько-українського дослідницького проекту IWAS–Ukraine (http://www.ufz.de/iwas-sachsen/index.php?en=18399).

Література:

  1. Державна геологічна карта України, м-б 1:200000. Волино-Подільська серія М-34-XVIII (Рава-Руська), М-35-XIII (Червоноград), М-35-XIX (Львів) / Л.С.Герасімов, С.В. Чалий, A.A. Плотніков, І.І. Герасімова, Г.В. Полкунова, І.О. Костик, Т.Л. Євтушко. – Київ, 2004. – 120 с.
  2. Круглов І. Ландшафт як геоекосистема / І. Круглов // Вісник Львів. ун-ту. Серія геогр. – 2006. – Вип. 33. – С. 186–193.
  3. Круглов І. Делімітація, метризація та класифікація морфогенних екорегіонів Українських Карпат / І. Круглов // Укр. геогр. журн. – 2008. – № 3. – С. 59–68.
  4. Карта грунтів Української РСР масштабу 1:200000. Лист № 49 / М.К. Крупський [та ін.]. – Київ: Укрземпроект, 1967.
  5. Курганевич Л.П. Умови формування та чинники впливу на водний режим річки Полтва / Л.П. Курганевич, М.З. Шіпка // Вісник Львів. ун-ту. Серія геогр. – Вип. 40. – С. 52-59.
  6. Міллер Г.П. Ландшафтознавство: теорія і практика: Навч. посібн. / Г.П. Міллер, В.М. Петлін, А.В. Мельник. – Львів: Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002. – 172 с.
  7. Муха Б.П. Ландшафтна карта Львівської області масштабу 1:200 000 / Б.П. Муха // Вісник Львів ун-ту. Серія геогр. – 2003. – Вип. 29. – С. 58–65.
  8. Наконечний Ю.І. Ґрунти заплави ріки Західний Буг / Ю.І. Наконечний, С.П. Позняк. – Львів: Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2011. – 220 с.
  9. Природа Львівської області / К.І. Геренчук [та ін.]. – Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1972. – 192 с.
  10. Association Agreement between the European Union and its Member States, of the one part, and Ukraine, of the other part. [Electronic resource]. – Режим доступу: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/eu_ukraine/ association_agreement/ htm (дата звернення: 17.09.2015).
  11. Brussard P.F. Ecosystem management: what is it really? / F. Brussard, J.M. Reed, C.R. Tracy // Landscape and Urban Planning. – 1998. – Vol. 40. – P. 9–20.
  12. Chang K. Introduction to geographic information systems with data set CD-ROM. 7th edition / Chang. – No place: McGraw-Hill, 2013. – 425 p.
  13. Ecosystem management programme: a new approach to systainability. – Nairobi: UNEP, 2009. – 24 p.
  14. Environmental Earth Sciences. Journal / Springer – 2011. – Vol. 65. – Issue 5. – P. 1363–1599.
  15. Environmental Earth Sciences. Journal / Springer – 2014. – Vol. 72. – Issue 12. – P. 4673–4971.
  16. Jarvis A. Hole-filled SRTM for the globe Version 4 available from the CGIAR-CSI SRTM 90 m Database. – 2008. [Electronic resource] / Jarvis, H.I. Reuter, A. Nelson, E. Guevara. – Режим доступу: http://srtm.csi.cgiar.org (дата звернення: 17.09.2008).
  17. Kuemmerle T. Cross-border comparison of land cover and landscape pattern in Eastern Europe using a hybrid classification technique / Kuemmerle, V.C. Radeloff, K. Perzanowski, P. Hostert // Remote Sensing of Environment. – 2006. – Vol. 103. – P. 449–464.
  18. Moravec J. Reconstructed natural versus potential natural vegetation in vegetation mapping: A discussion of concepts / Moravec // Appl. Veg. Sci. – 1998. – No 1. – P. 173–176.
  19. Zerbe S. Potential natural vegetation: Validity and applicability in landscape planning and nature conservation. / Zerbe // Appl. Veg. Sci. – 1998. – No 1. – P. 165–172.

Повний текст

PDF