ТРАДИЦІОНАЛІЗМ ТА ІННОВАЦІЙНІСТЬ У ГЕОГРАФІЇ
Традиції та інновації утворюють складний процес розвитку науки. Нинішнє формулювання синергетичної парадигми викликає зміну самої методології. У вивченні теоретичних основ науки необхідно використовувати різні підходи та моделі розвитку наукового знання. У цьому контексті простежується обмеженість лінійних моделей розвитку знання. В усіх нелінійних моделях міждисциплінарність викриває нові галузі досліджень і є функцією комплексного характеру науки. Методологічною базою сучасної науки є системний міждисциплінарний підхід. Він включає теоретичні положення філософії і конкретної науки, що дає підставу в наукових дослідженнях формувати комплексний системний підхід, притаманний насамперед географії.
Ключові слова: традиції, інновації, розвиток науки, географія, методологія.
ТРАДИЦИОНАЛИЗМ И ИННОВАЦИОННОСТЬ В ГЕОГРАФИИ.
Традиции в науке детерминированы логическими связями в пределах теорий и определенными историко-культурными условиями. Традиции и инновации неразрывно связаны, образуя сложный процесс развития науки. Нынешняя формулировка синергетической парадигмы вызывает изменение самой методологии. Научная рациональность как сущность теоретического мышления все шире включает в себя варианты объективного и субъективного. Традиционализм научной рациональности вызывает нечеткость методологической ограниченности относительно научного знания. Развитие науки составляют нормальные (традиционные) и революционные (инновационные) периоды. Традиционализм науки обеспечивает непрерывный обмен информацией между эмпирическим и теоретическим познанием. Объясняющие схемы (программы) для фактов обеспечивают теории. С инновацией меняются и наука, и метод, и принципы, и теории, и вся научная картина мира. Открытие происходят не только в период революций (инноваций), но и во время эволюции (традиций). Сложный характер географии требует для синтетического труда длительной аналитической подготовки, и именно через нее наука приобретает завершенную форму. Кроме того, далеко не все факторы географического комплекса исследуются в равной степени. Надежная основа создается благодаря наблюдению, ее структура включает в себя постоянную совместную работу наблюдения и осмысления. Наблюдение поставляет факты, их осмысление приводит к соответствующим выводам, которые проверяются новыми наблюдениями. С ростом специализации география потеряла предметность смежных с нею наук, так как ее научные задачи разделились между специальными (дочерними) науками. Такая, казалось бы, обособленность не исключает необходимости изучать ее предметное поле, наполнять ее предметную действительность.
Ключевые слова: традиции, инновации, развитие науки, география, методология.
Література:
- Вернадский В.И. Избранные труды по истории науки / Владимир Иванович Вернадский; [Составители М. С. Бастракова и др.; вступит. статья С. Р. Микулинского, С. 5 – 31]. – М.: Наука, 1981. – 359 с.
- Кузнецова Н И. О разнообразии научных революций /Н. И. Кузнецова, М. А. Розов // Традиции и революции в истории науки [Сб. ст.] АН СССР. Ин-т истории [Отв. ред. П. П. Гайденко.]. – М. : Наука, 1991. – С. 60-83.
- Кун Т. Структура научных революций./ Т. Кун.[ Пер. с англ. И.З. Налетова. Общ. ред. и послешсл. С. Р. Микулинского и Л.А. Марковой.]. – М., “Прогрес”, 1975. – 287 с..
- Лакотос И. История науки и ее рациональные реконструкции / И. Лакатос //Структура и развитие науки. – М.: Прогресс, 1978. – С. 219-220.
- Лакотос И.. Методология научных исследовательских программ / И. Лакатос // Вопросы философии. – 1995. – №4. – С.135 – 154.– с.135).
- Мороз С. А. Методологія географічної науки: Навч. посібник / С. А. Мороз, В. І. Онопрієнко, С. Ю.Бортник – К.: Заповіт, 1997. – 333 с.
- Новакова Н. О. Ідеї еволюції та революції в українській політичній думці кінця ХІХ – поч. ХХ століття / Н. О. Новакова: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук. – К., 2009. – 19 с.
- Поппер К. Логика научного исследования /К. Поппер // Логика и рост научного знания: Изб. работы. Пер. с англ./ Сост.,общ. ред. и вступ. ст. [С.5 – 32] В.Н. Садовского. – М.: Прогресс, 1983. – 605 с. – (Для науч. б-к). – С. 34 – 235.
- Рудницький С. Землезнання як самостійна природнича наука /С. Рудницький //Вісник природознавства. – Х., 1927. – №1. – С. 12-23.
- Савостьянова М.В. Аксіологічні основи критики парадигмальної науки /М. В. Савостьянова . – Автор дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філос. наук. – К., 2009. – 32 с.
- Фейєрабенд П. Избранные труды по методологии науки /П. Фейєрабенд, [Перевод с англ и нем. А. Никифорова; Общ. ред. и вступ. ст. [с. 5 – 28] И. С. Нарского]. – М.: Прогресс, 1986. – 542 с.
- Чуйко В. Інтерпретація та реконструкція наукового знання / В. Чуйко // Філософська думка. – К., 1999. – №5. – С.57-81.
- Krebs, N. Revolution und Evolution in der Geographie /Norbert Krebs //Mitteilungen der Geographischen Gesellschaft in Wien. – 72 (1929). – S. 334 – 345.